Напередодні осінніх канікул в одній зі шкіл району виникла прикра ситуація. В відділ нагляду за дотриманням санітарного законодавства зателефонували батьки та повідомили, що у кількох дітей після школи ввечері виникли розлади шлунково-кишкового тракту. Офіційної інформації ні від закладів охорони здоров’я, ні від закладів освіти, як це передбачено законодавством, у відділ лабораторних досліджень (в минулому СЕС) не надходило, тому, щоб виключити суб’єктивну оцінку зі сторони батьків, та у разі необхідності вжити необхідних протиепідемічних заходів, ми зателефонували фахівцю місцевого лікувального закладу, яка підтвердила, що їй відомо про чотирьох таких дітей. Відповідно було названо їх прізвища, рік народження, домашню адресу, дякуючи легкому перебігу стаціонарного лікування ці діти не потребували. На цьому історії б і закінчитись, але вона отримала несподіване продовження. Пізніше з’ясувалось, що таких дітей було значно більше ( в п’ятницю з різних причин у школу не з’явились понад 30 дітей). І тут почалось… Замість того, щоб спільними зусиллями встановити реальну картину, провести лабораторні дослідження та усунути можливі причини, почались відмовки, як в добрі радянські часи. Всі забули про дітей і кожен почав вигороджувати себе так, ніби їм загрожує розстрільна стаття. У відділі освіти про ситуацію не знали, адміністрація школи своє керівництво то інформувала, то ні, навіть медики звели все до одного випадку захворювання. А винні, виявляється, епідеміологи, адже вишукують зачіпки у «високоорганізованій» системі харчування дітей, цікавляться асортиментом продуктів у шкільних буфетах, дотриманням гігієнічних та протиепідемічних правил, вчасним проходженням періодичних медичних оглядів. (До слова сказати, перед початком навчального року до матеріально-технічного забезпечення харчоблоку цієї школи було найбільше зауважень з боку фахівців Держпродспоживслужби).

Відчувається, що разом з незавершеністю реформ у санітарно-епідеміологічному нагляді втрачається профілактичний напрямок у медицині. Забуваються слова М.І. Пирогова, що попередити хворобу легше, ніж її лікувати.

Кабінет Міністрів, регулюючи кратність перевірок об’єктів санепіднагляду по групах ризику, разом з тим наголошує, що контроль не відмінено, він має бути внутрішнім, тобто здійснюватись самими суб’єктами господарювання і відповідальність керівників при цьому зростає у рази.

P.S. Повертаючись до сказаного вище: щоб провести ретроспективний аналіз епідемічної ситуації і встановити було чи ні у школі групове захворювання на гостру кишкову інфекцію 27-28 жовтня поточного року, батькам с.Флорино, у дітей яких на той час мали місце розлади шлунково-кишкового тракту прошу звернутись у відділення організації епідеміологічних досліджень ВСП «Бершадський МВЛД» або зателефонувати по тел.2-41-03.

Завідувач відділення організації епідеміологічних

досліджень ВСП «Бершадський МВЛД» Н. Плахотнюк